"Булінг" - це що?
Колись моя «кар´єра» розпочиналася із школи. Я навчалася на магістратурі та декілька років працювала практичним шкільним психологом. Мені багато відомо про життя дітей у школі, а ще більше про їх переживання, які пов´язані із шкільним життям. Також мені відомо і про життя вчителів, та їх переживання в процесі навчання дітей. І звичайно, я також знаю і про батьків, та їх життя у школі))
Булінг. Сьогодні навіть офіційно працює Закон. Чому саме «зараз» і чому саме «Закон»?
✅ Є дві ролі у цьому: агресор і жертва. Зазвичай ми засуджуємо агресорів і шкодуємо жертву. Дехто засуджує і жертву, але ніхто не шкодує агресора.
✅На мою думку Закон стосується шкільного життя тому, що у школі зосереджена найбільша концентрація конкуренції між дітьми, концентрація ієрархічних та близьких сиблінгових стосунків.
✅У школі ми вчимося наук і одночасно будуємо стосунки. І це 50/50.
✅ «булінг» зустрічається у стосунках «батьки-учні-вчителі» у різних комбінаціях як наприклад: батьки-батьки, учні-учні, учні-вчителі, батьки-вчителі, вчителі-вчителі. І як ви уже зрозуміли кожен може бути як у ролі агресора, так і у ролі жертви. Як діти, так і дорослі
✅чому ми стаємо агресорами:
- ми незадоволені ставленням до нас і захищаємося нападаючи
- ми конкуруємо заради задоволення наших потреб
- ми відстоюємо власні межі, цінності, думки та переконання
- ми відреаговуємо агресію, яку отримали в іншому місці (заміщена агресія)
- ми не уміємо інакше брати те, що нам потрібно
- ми відчуваємо себе обмеженими, приниженими, ізольованими та нікчемними
- ми ображені
- ми різні та не сприймаємо інакшості інших
- ми безсилі
- ми можемо мати негаразди із здоров´ям чи травми, які впливають на наше емоційне життя
✅чому ми стаємо жертвами:
-нам страшно себе захищати
-у нас не має досвіду виходити із конфліктів конструктивно
-так безпечніше
-нам соромно
-ми одинокі
-ми інакші
✅досвід показує, що високий рівень «булінгу» присутній там, де толерується, приховується та замовчується насильство та жорстоке поводження. А ще там, де приниження гідності інших стає нормою (наприклад: «нічого страшного, хай вчиться жити», «він/вона на це заслужили»)
✅відчуття поваги до себе та інших, відчуття гідності формується у сім´ї. Саме дорослі формують у дитячій свідомості маркери того, чи показувати пальцем і засуджувати хлопчика який плаче чи поспівчувати і підійти до нього із підтримкою.
✅і тут увага, діти спостерігають за дорослими як за героями мультфільму, аналізуючи та переймаючи певні моделі поведінки та реакції.
✅роль батьків полягає у трьох аспектах:
1. Навчити дитину не толерувати і не терпіти жорстокість як до себе, так і до інших.
2. Навчити дитину розрізняти, де добре, а де погане.
3. Навчити дитину, що робити, коли вона стає агресором, і коли вона стає жертвою. Що робити, якщо ти знущаєшся і якщо над тобою знущаються.
✅досвід показує, там де для батьків це є нормою, так і для дітей це також стане нормою.
✅особа, яка стала жертвою знущання, тиску або насильства може мати такі ознаки:
-сумний та пригнічений настрій
-неспокійний та тривожний сон
-енурез
-втрата апетиту або заїдання
-небажання ходити до школи, на роботу чи на батьківські зустрічі
-страх
-паніка
-різка зміна поведінки чи настрою
-замкненість
-пропуски
Важливо: не мовчати та транслювати добрі цінності гідності та поваги до усього живого, в тому числі і до Людини.
Коментарі
Дописати коментар