Цитати із книги «Шопенгауер як ліки», Ірвін Ялом

Якщо книга,яку я читаю не має підкреслень чи виділених фраз - це означає,що вона для мене "пуста"
І усі книги я читаю із ручкою в руках, так я збираю "перли".
Ялом один із таких,що замасковує їх у своїх романах. Так і хочеться усіх їх взяти і залишити собі. Професійна мудрість - там цього багато. Насолоджуйтесь...


Багато що може пройти повз нас, якщо ми залишаємося у своїй шкарлупі замість погоджуватися на життям. Навіщо бігти до виходу, поки не пішли титри?

Перетворити  «так було» на «я так хотів» -ось що я можу назвати спасінням.

...він має обирати своє життя сам і прожити його, бо інакше воно зробить це замість нього. Іншими словами, він мав полюбити свою долю.

Ми маємо прожити своє життя так, щоб його хотілося повторювати знову і знову.

Терапевтичне запитання: «Чому саме зараз?»

Знаєте, буває таке прислів´я: «Перший раз буває тільки раз»

Він завжди знав, що говорити тим, хто звик скаржитися: не замикайтеся в собі, виходьте за межі. Треба знайти спосіб зробити з лайна цукерочку

Діти, які не відчувають зв´язку з матір´ю, її ніжності, не здатні розвинути в собі впевненість, що дозволяє полюбити себе, повірити в те, що їх полюблять інші, у те, що це почуття взагалі існує. У дорослому віці їм притаманна відчуженість, вони занурюються в себе й часто сприймають інших людей як суперників.

Завжди приємно дізнаватися про тих, хто страждає більше, ніж ти сам

Про терапевтичну групу: «Поважний корабель милосердя-він доправляв натовп змучених людей до більш безпечних і щасливих гаваней»

Що більше у людини прив´язаностей, то більшим тягарем стає для неї її життя, то більше вона страждатиме, коли настане час із ними попрощатися.

Будь-яке самогубство породжує в близьких відчуття шоку, провини й гніву

Відсутність потреби виправдати чиїсь сподівання-то велике полегшення

Погляньте на велику голову слона -це означає, що ми маємо багато думати. А величезні вуха? Більше слухати. Маленькі очиці нагадують про необхідність зосередитися, а крихітний рот-про те, що треба менше базікати.

Хороше залишай, а погане відсікай.

Бути разом поодинці не так страшно

Смерть -це «неможливість подальшої можливості»

Гадаю, твій фах допомагає тобі ховатися від життя

Після смерті ти станеш тим, ким був до свого народження

Ми не можемо «бачити» нічого, окрім власної версії того, що є ззовні. Ми не знаємо, що там «насправді», ми не здатні зрозуміти сутність, яка існує поза межами нашого сприйняття і розуму.

Чому нудьга нас так лякає? Чому ми прагнемо якнайшвидше її позбутися? Бо в цьому стані нас ніщо не відволікає, і невдовзі перед нами постає прихоахвана й неприємна правда про наше життя-нашу нікчемність, марність існування, усвідомлення того, що ми рухаємося до старості, а згодом і смерті.

Весь світ усміхається нам, коли в нас є привід для радощів, і дивиться на нас похмуро, коли нас охоплює смуток

Психологи подібні до батьків. Гарні батьки докладають усіх зусиль, щоб дитина була самостійною і могла увійти в доросле  життя. Мета хорошого психотерапевта- зробити все, аби пацієнт міг попрощатися з терапією.

Терапія починається там, де закінчуються звинувачення і з´являється відповідальність.

У нас не має вибору-ми приречені жити, а отже, маємо жити так, аби зазнавати якомога менше страждань.

Маємо поблажливо ставитися до будь-якого нерозумного вчинку, невдачі й вади людини, пам´ятаючи, що перед нами власні невдачі, дурниці й вади. Це негативні вади всього людства, до якого ми теж належимо, а отже розділяємо їх-усі ці риси приховані глибоко всередині кожного з нас. Ми не повинні засуджувати когось за його невдачі тільки тому, що саме цієї миті вони не наші.

Ми не тільки відчуваємо присмак смерті під час сну чи в іншому несвідомому стані-перш ніж народитися, ми вже побували у вічному небутті.

У минулому, коли я прагнув компанії інших людей або просив їх про те, що вони не хотіли або ж не могли мені дати, - от тоді я й почувався самотнім. Мені добре знайоме це відчуття. Коли нікого не потребуєш, це означає, що ти ніколи не будеш самотнім